Yarema

Саме цього і прагне дописувач. А де місце Пушкіну?

Відкриття другого фронту у Франції до 1944 року було неможливим через брак десантних засобів і відсутність вільних і підготовлених дивізій у американців. Не забувайте, що до битви у Мідуея і перемоги на Гуадалканалі, англо-американців били і тіснили японці на Тихому океані і в Бірмі, а британці терпіли поразку за поразкою в пустелі до перемоги під Аль-Аламейном. Лише в 1943 році появилися перші можливості, якими союзники негайно скористувались, ліквідувавші Африканський корпус і висадившись на Сіцілії. Оце вже і було реальним відкриттям другого фронту в Європі, як і наступна італійська компанія. Ви ж не станете заперечувати, що Італія знаходиться таки в Європі, нє? Черчілль, до речі, пропонував тоді ж відкрити бойові дії на Балканах, що було би розумним, враховуючі те, що в тилу німців діяли грецькі і албанські партизани, і ціла партизанська армія Тіто. Але американці відхилили цю пропозицію і були правими, бо як показала італійська кампанія, війна в умовах гірського рельєфу неодмінно переходила в позиційну, яка не обіцяла ніяких швидких перемог, але гарантувала важкі втрати і виснаження. Тим не менше, Італію було виведено з війни... А Ви кажете, що вони - боягузи. Вони просто не були ідіотами, як того хотілося Сталіну, який ще перед війною готував європейцям війну на виснаження, але сам в цю пастку і потрапив. Американці ж з британцями воювали таким чином, щоб зберегти життя якомога більшій кількості своїх людей, а тому не поспішали брати міста до урочистих дат, а бомбардували німців до стану місячного пейзажу, не кваплячись... По-перше, з Гітлером союзники ніколи би не з'єдналися, він собі виніс остаточний вирок. Інша справа, якби в результаті заколоту військових Гітлера і нацистську партію було би усунуто від влади, а до влади в Німеччині прийшов би адекватний уряд, то таке об'єднання було би цілком можливим. По-друге, ніхто не став би наносити удар по Сталіну, якби він зупинився на своїх кордонах, бо це не мало жодного сенсу і ніякого морального виправдання. Тим більше, що до цього вся британська і американська пропаганда посиленно малювала образ героїчного російського союзника. Не забувайте, що там була демократія і кожен крок уряду необхідно було пояснювати виборцям, щоби дупа не поскакала на чергових виборах геть. То Сталін міг в 1939 році різко змінити тональність агітації і пропаганди, представивши гітлерівський режим не як агресора і підпалювача війни, а як майже голуба миру. Причому без жодних пояснень. Раби все з'їдять... Я вже писав, що союзники не поспішали жертвувати своїми солдатами там, де це можна було зробити з найменшими втратами, тому вони відкрили фронт у Франції лише тоді, коли були впевнені в успіху. Не забувайте, що у британців був печальний досвід невдалої галліпольської операції першої світової війни і операції в Д'єпі в 1942 році, то ж гарантій від того, що таке не повториться, ніхто не давав.

Не розумієте? Чи це такий шовіністичний демарш?

А якже ж його знамените: "Нєпротівлєніє злу насілієм"?

Що за маячня!? До того сотні років православна церква на Україні не піддавала анафемі православну шляхту і козаків за те, що ходили воювати під знаменами католицького монарха. Причому, ходили війною і на "православноє государство" з "православним государьом" на чолі. А тут раптом прокинулася? Бо він ним і не був. А Мазепа був політиком з великої літери. На жаль, це йому не допомогло.

А чи мала ця фраза, взагалі, тоді сенс. Навіщо Ви її постили? Аби плюнути в тарілку іншим?

А якщо брати, наприклад, мене, то я взагалі не захоплююсь поезією і не розумію її. Я її вважав завжди більш обмеженою, ніж проза. Але ж я не пхаюсь в літературні критики, знаючі, що я є профаном.

Це не юридичний факт, а Ваше трактування. Чим цей закон принижує пам'ять неукраїнців, які померли від голоду на Україні? Вони в данному випадку трактуються, як частина українського народу, його національна меншина. Якщо нині, скажімо, на гагаузів України відбудеться напад якихось зовнішніх ворогів, то Україна буде вважати цей напад нападом на український народ, чи ні?

Не треба ні на що закривати очі і сприймати постать Тараса такою, якою вона була. Зі своїми гарними і не дуже рисами. Але пам'ятати при цьому, яке значення мала його поезія для українського національного відродження... Живіть за заповіддю не створювати собі кумирів.

Дуже багато він зробив для піднесення України, для її збагачення. До речі, це за нього був розпоширений архітектурний стиль, так званого, "українського бароко". Він був найбільшим меценатом української православної церкви (яка його згодом і зрадила, за вказівкою Петра). На жаль, через засилля московитської точки зору в історії, постаті Мазепи приділялось дуже мало уваги. Може нині ця прогалина буде заповнена. Герой тому, що всі визначні постаті в історії є героями. Для одних зі знаком "+", для інших зі знаком "-". От і все. Для незалежної України цілком логічно вважати Мазепу героєм, бо всі його добрі діла були спрямовані на неї. Москва має право на свою точку зору, але чи варто нам, громадянам незалежної України, брати її до уваги?

Саме так, бо це королівство, яке не мало спільних кордонів з Україною, але мало спільних ворогів: поляків і московитів. Тут справа не в якомусь там шляхетстві шведів, а лише в спільній зацікавленості... Якби цей союз утворився ще за часів Батька Богдана, то, вирогідно, Річ Посполита зникла ще наприкінці XVII століття, Білорусь би злилася в Унії з Україною, а Московія ніколи не стала би наддержавою... Яка церква, така і анафема. Це та церква, яку Петро Перший примусив порушити навіть таємницю сповіді. Тому ця церква і проклинала свого благодійника, який осипав її милостями. Збережи Мазепа вірність Петру і його шкурі нічого не загрожувало. Але він, європейська людина, був шокований хамством цього східного деспота і, головне, Петро І відмовився надати Мазепі допомогу військами з огляду на те, що Карл ХІІ вдерся до України і загрожував їй розоренням. А в європейській шляхетській традиції сюзерен, який зраджує свого вассала, не має сподіватись на його відданість. А Мазепа був, якраз, носієм таких європейських традицій, через своє виховання і освіту... То зрада Мазепи була зрадою лише в очах російського царя, з його відношенням до підданих, як до холопів, позбавлених свого достоїнства і честі, справою яких було вмирати за царя, як би ганебно той до них не ставився... Московська традиція, мля...

Не набув, а зберіг свого диктатора, який на протязі 20 років ламав йому хребта, перетворюючі в раба. До речі, цілком в цьому досяг успіху. Того рабства ми і донині не можемо вичавити з себе...

От і ладушкі.

А хіба Україна проти? Я особисто підтримав би таку ініціативу Росії. Тим більше, що де-факто такий геноцид мав місце, спрямований насамперед про козацтва Дону і Кубані. І зверніть, будь ласка, увагу на те, що голодомор мав місца саме в тих краях СРСР, де радянській владі чинився найзапекліший спротив в роки громадянської війни: Поволжя, Дон, Кубань, Україна... Лише голодомор в Казахстані мав дещо іншу природу, на мій погляд. І чомусь голод не набув жахливих рис в Нечорнозем'ї, яке завжди страждало від недородів ще в царські часи. Дивно, нє? І, до речі, саме центральна, нечорноземна Росія була опорою більшовиків в роки громадянської війни і звідти вони набирали поповнення до своїх військ. А щодо геноциду, то, на мій погляд, він дійсно мав місце. По-перше, український етнічний елемент на Україні переважно був сільським, в місті панувала російська мова і російська культура. По-друге, голод вдарив саме по етнічним українцям, які складали абсолютну більшість мешканців села і викосив саме носіїв української мови і традицій. По-третє, паралельно з наступом на селянство, Сталін розпочав наступ і на українську інтелігенцію, а також і на українських більшовиків. Тобто, знову скоординовані дії і проти селянства, як носія української мови і традицій, і проти української інтелігенції, яка є виразником українського духу. І тут вже другорядне значення має питання про те, чи планувався геноцид саме проти етносу, чи він став наслідком класового підходу більшовиків до впровадження своєї політики на селі, через національно-демографічні особливості України. Головне, що геноцид, чи етноцид українства відбувся. Врешті решт, вбивство залишається вбивством, вчинене воно навмисно, чи через необачність. І, до речі, жодного разу, офіціальний Київ не звинувачував у геноциді сучасну Росію і її народ, а лише сталінський більшовицький режив. Але офіційна Москва, замість того, щоб висунути обвинуваченя в геноциді частини свого народу, люто кидалась і кидається на захист більшовиків і їхнього нелюдського режиму. Чому так? От питання з питань...

Суду історії підсудні всі.Це по-перше. А по-друге, Ви нікого не перемогли, а тому і не треба примазуватись до чужої слави.