colomac

Есть такое мнение http://www.ipukr.com/?p=39250 Россия завезла ядерные боеголовки на Донбасс Кремлю сейчас надо срочно создать кого-то, кого можно назвать большим террористом, чем Россия. Для этого нужен резонансный теракт и не где-то в Африке и такой, чтобы не просто отвлек внимание от России, но и оправдал ее. Расстрел редакции в Париже или туристов на пляже в Тунисе не подходят. Это отвлечет внимание, но не снимет обвинений с РФ. Поэтому нужен теракт против России и чтобы его совершил не какой-то «Правый сектор», а «кровавый хунта из Киева». Именно она и убедительно. Так что, пришло время бомбить Воронеж, как иронизировали год назад в украинских соцсетях, указывая на взрывы в России, организованные Путиным для начала Второй чеченской войны. Воронеж, разумеется, бомбить не будут. Пока не будут. Для Кремля более заманчиво нанести от имени «киевской хунты» ядерный удар по Донбассу. Это позволит замять тему трибунала и оправдать аннексию Крыма. Дескать, а Киев-то ядерное оружие не сдал! Вот, глядите. Поэтому Россия правильно сделала, что захватила Крым, так как Украина сама нарушила Будапештский договор и ядерное оружие не сдала. Заодно будут повторены все мантры о «киевских карателях». Донбасса России не жаль, – он не ее территория. Но в Донецке атомный теракт Кремль проводить не будет. Донецк ‒ витрина «русского мира». Бункер с отходами «русский мир» взорвет лишь при своем уходе из города, согласно сталинской тактике выжженной земли. Так что, жители Донецка пока могут не волноваться. Наиболее вероятные точки: Дебальцево, Широкино и Горловка. В Дебальцево 30 июля «ДНР» встречало на вокзале некий «важный груз» из России. На степень важности указывает то, что вокзал оцепилипорядка 90 военнослужащих РФ, три БТР и один БРДМ. Прибыла «грязная бомба» из России или из бункера в Донецке ‒ не суть важно. Дебальцево удобно рядом моментов: оно на разделительной линии, вблизи Углегорской ТЭЦ, контролируемой нами, и в нем осталось мало населения, – сорок тысяч жителей эвакуировали при февральском наступлении рашистов. Так что нужная тысяча погибших здесь будет, а больше и не надо, чтобы заявить на весь мир о новой Хиросиме, устроенной «киевской хунтой». Кремль будет очень рад, если ветер понесет радиацию от взрыва дальше в Украину. Кремлю остается лишь заменить верные отряды в городе на ненадежных казаков, и дождаться нужной розы ветров и 24 августа ‒ Дня Независимости Украины. Теракт под праздник ‒ логичный «подарок» от «братской» России. Широкино тоже подходящая точка. На слуху, а ветер с радиацией вызовет панику в Мариуполе и частях, обороняющих его. Это делает вероятной прямую атаку на город, и снижает потери при штурме Мариуполя. Погибших при взрыве будет немного, если штурм не состоится, и это облегчает оправдания, что атомный теракт не дело рук России. Горловка. Если в Кремле решили устроить масштабный «фейерверк», то это здесь. Ядерный взрыв в Горловке приведет к взрыву и пожару на химзаводе «Стирол» и на аммиакопроводе Одесса – Горловка – Тольятти. Никакая комиссия ООН не рискнет ехать в этот «букет» расследовать взрыв. Ровно год назад в августе Безлер (Бес) угрожал взорвать аммиак в Горловке, если ВСУ войдет в город. Фирташ и его менеджеры клялись, что аммиакопровод отключен и весь аммиак вывезен. Но кто верит Фирташу? Безлер снова в Горловке, а новости «ДНР» забиты сводками о реальных и мнимых обстрелах города, что похоже на инфорподготовку. По числу возможных разрушений и жертв Горловка самый подходящий кандидат на Хиросиму-2. «Раша Тудей» радостно будет демонстрировать снимки разрушенной Горловки, сделанные с самолета. Кремль ядерным терактом на Донбассе не ограничится ‒ это не повод начать большую войну. Поэтому придется еще и «бомбить Воронеж», имитируя ядерный удар ВСУ и НАТО по Ростовской области, чтобы получить повод для войны и реализации мечты Жириновского о флаге РФ над Брюсселем. Предотвратить ядерный теракт на Донбассе могут три вещи. Создание трибунала ООН по MH-17 до 24 августа, ввод миротворческих войск ООН на Донбасс, и ветер, если будет со второй половины августа стабильно две недели дуть с Донбасса в Россию. Пока ветер самое надежное средство.

Это не правильно. Простите, чем Донбасс такой особенный, что вся страна... остальные 23 региона должны прислушиваться к Луганску и Донецку? Кто-то может вразумительно ответить, чем Дебальцево важнее Шепетовки? Почему Славянск криком кричит, что его должны все слушать, а Кременец или Коростышев молчат? На каком основании, Донбасс, ты решил, что ты важнее чем Буковина? Нет таких оснований. Потому что нифига ты не важнее. Ты такой же как все. В любой области тот же экономический кризис, те же пенсии, те же дураки и дороги. Трудно всем. Но все думают как из этого "трудно" выбраться, а ты, Донбасс хватаешься за автомат и заявляешь, что ты особенный. Увы, ты особенный только в глубине своего падения... Я понимаю, тебе страшно. Ты привык к крепостному праву. Тобой управляли князьки, которые годами давали тебе работу. Они убивали твои города, разрезали на лом твои устаревшие и никому не нужные заводы, зарабатывали на тебе миллиарды, а тебе давали подачку - рабочее место, где ты мог заработать (если не погибнешь) на крохи и зрелищ - дешевых пошлых российских зрелищ. Ты был благодарен. Ты даже не задумывался - справедливо ли это, что околицы условного Тореза, в мирное время, как после атомной зимы? Ты был благодарен, что есть крохи и лез в забой, ибо больше ничего не умел... а больше ничего рядом и не было. Донбасс, скажи, тебя нужно услышать 23 регионам, потому что тебе никогда не хватало силы воли возмутиться - почему тебе крохи, а кому-то миллиарды?.. А страшно тебе потому что те, кто с барского стола тебе стряхивали крохи вдруг оказались не у дел? Страна радуется - рабству конец, а ты в панике - как же без рабовладельца, а кто же будет давать хлеба и зрелищ? И не надо говорить, что во всем виноват Киев. В Киеве 9 лет сидели твои земляки Макеевско-Енакиевские. Донбасс, та задница в которой ты сидишь - их рук работа. Конечно, ты этого никогда не признаешь. Тебе где-то в глубине может даже стыдно, но ты будешь агрессивно потрясать автоматом и требовать , что бы тебя услышали. Но когда тебе скажут - говори, ты замолчишь.Потому что тебе нечего сказать. Ты ничего не можешь предложить 23 регионам кроме своей боли. Сколько трупов ты оставил в штольнях в боевые 90е? Сколько погибших приходится на миллион тонн угля? Сколько наркоманов по официальной статистике? Сколько городков на карте есть, а по факту их уже нет? Донбасс, ты это хотел всем сказать? Нет.. Прости, ты хотел что-то там про русский язык и федерализацию. Донбасс, давай на спор, так вот что бы не заглядывая в книжку, сколько твоих сепаратистов пояснит значение термина "федерализация"? "Что?" (с) То-то же... Донбасс, ты болен. Необоснованной манией совкового величия. Это когда-то ты был краем промышленных гигантов и раскрытия недр. Сейчас твоя земля в язвах. Она больна и что бы её вылечить всей стране нужно потратить много денег, усилий и времени. Это когда-ты был перспективной территорией, но твои руководители вместо модернизации решили набить личный карман и твой поезд ушел. Донбасс, тебе обидно - как же так - все так хорошо начиналось? Да, дорогой, так бывает, если десятилетиями не снимать лапшу с ушей и удовлетворяться подачками. Мы все через это прошли. Только 23 области начали выздоравливать, а у тебя, Донбасс, ломка. Знаешь, обидно то, что тебе говорят - давай поможем, сядь, успокойся, отложи автомат, мы вместе придумаем как быть дальше... а ты прячешься за боевиками и талдычишь свое "меня услышьте... меня услышьте". Вот ты сейчас прочтешь и решишь, что тебя все ненавидят. Хотя должен был бы задуматься - тебе хотят помочь. Но пока ты не решишь помогать себе сам, ничего не получится. Пока ты не поймешь, что нужно выключить московский телевизор, ты не сможешь увидеть мир. Пока ты не решишь - что ты готов положить на алтарь компромисса, ты не имеешь права требовать от остальных, что бы тебя услышали. Кстати, а чем ты готов пожертвовать ради компромисса? А? Донбасс, поразительно то, что вопреки твоему идиотскому упертому "услышьте меня" намазанному толстым слоем на глупость, тотальную обманутость и коррупцию, тебя уважают... Да, мы понимаем, каково это жить в кромешной безысходке. Апокалипсис наяву, это жестоко. Но несмотря на это к тебе уже делают первый шаг... Не к террористам из ДыРы и не к тем идиотам, которые позволяют себе хвататься за автоматы милиции, а к тебе... Просто сделай тоже самое. Донбасс, очень важно что бы от твоего имени говорили не депутаты-сволочи, не бывшие упыри-прокуроры, а мелкие предприниматели, которые страдали от сволочей и упырей... важно что бы голосом Донбасса были писатели и преподаватели... Люди, которые вместо истерики "Россия!", возьмут и отремонтируют детскую площадку. Такие люди у тебя есть. Я знаю, их много. Просто они бандитов с автоматами боятся. Ты должен найти этих людей. Когда найдешь - приходи - только тогда тебе будет что сказать. И самое главное, вместо "Донбасс хочет что бы его услышали", ты скажешь "Донбасс готов слышать всех... Донбасс готов признать, что он не более чем 1/25 часть страны... Донбасс настаивает, что все мы равны и каждый будет говорить и слушать поровну". Поверь - эти слова услышат все. Ведь мы знаем, под налетом обиды, страха, наивности, где-то очень глубоко у тебя есть гордость. Не совковая-колорадская и даже не угольно-забойная, а степная... Настоящая гордость людей, которые больше всего ценили свободу. Вот когда ты это ощутишь - приходи, тебе будет что сказать, нам будет что от тебя услышать. А пока, Донбасс, ты не достоин, что бы тебя слышали остальные 23. Віталій Гайдукевич

Сьогодні дід розпочинає публікацію одного з розділів книги, яку написала в московській тюрмі Надя Савченко. Книга “Я не залишаю собі сил на зворотній шлях” зараз готується до публікації і скоро побачить світ. Але дідові передали прохання, щоб розділ “Ірак” прочитало якомога більше небайдужих громадян. І щоб це сталося ще до початку “судових” слухань, які мають розпочатися наприкінці цього тижня. Розділ чималий, публікуватиму уривки з нього щодня протягом цього тижня. Спочатку хотів дати невеличкий екскурс у нашу недавню історію, як і чому українські військові опинилися в Іраку. Але тоді довелося б писати і про “кольчужний скандал”, і про “касетний скандал”, і, як їхній наслідок, про намагання Кучми купити собі доброзичливість Вашингтону ціною спішного і погано підготовленого посилання в Ірак нашого військового контингенту. Але, думаю, ви всі й так чудово пам’ятаєте події початку 2000-х. Тому обмежуся лише згадкою, що Надя Савченко несла службу в Іраку у складі українського миротворчого контингенту протягом шести місяців, у 2004-2005 роках. Посада в Наді, само собою зрозуміло, була чоловіча - стрілець третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону. Дід, ви знаєте, за весь час у фейсбуці жодного разу не просив робити репости. Але тепер попрошу. Це той випадок, коли треба. І це те найменше, що ми можемо зараз зробити для Наді. Женщина на Востоке Це прекрасна, дуже плодовита земля. Якщо не лінуватися на ній працювати, то вона дає по три врожаї на рік! Виростити там можна майже все! Але працювати треба важко! Фізична робота — це, за ментальністю мусульман — діло жіноче! Тому з 13 років вони виходять заміж, а в 20 років виглядають вже на 40–50... Жінки фізично дуже сильні і витривалі, а чоловіки навпаки слабкі, але б’ють жінок, а не навпаки… Поряд з нашою базою жила одна родина. Жінки ходили до арику (водоканалу) по воду із великими тазами і бочками. Якось я підійшла з ними познайомитися. Мені можна було наближатися до них, бо я теж жінка. Поговорили на ламаній англійській, арабській і жестами. Я спробувала підняти один таз із водою. І не змогла його підняти, не дивлячись на те, що сама не із слабких жінок! А вони «проти сили» на голову ставлять і несуть!!! Коли ми іншого разу приходили до них в гості, то мені дозволялося із чоловіками за столом сидіти і кальян з ними курити (бо я і не зовсім-то жінка а все-таки воїн!), то я їхніх чоловіків на руку ложила. І тоді на собі оцінила різницю сили жінки і чоловіка Сходу… Але життя жінки в Іраку коштує не багато… Щоб одружитися — калим 2500$. І чим дівчина молодша і менш вчена, щоб навіть до школи не ходила, тим вона дорожча. Старша і розумніша — ціна відразу падає. За мертву жінку ціна — два барани. Баран тоді коштував 70$. Одного разу в ДТП нашим БТРом була збита на смерть дівчинка. Батьку командир заплатив 200$ і інцидент був вичерпаний. Якщо б збили хлопчика, то була б кровна помста… Отака-от різниця в ціні життя людини різних статей на Сході. Демократия в обмен на нефть Якщо описати чесно і просто, то виглядало це десь так: США несли в Ірак демократію, взамін вивозили нафту. Вивозили фурами, 40-тонними цистернами по 40 машин у колоні. З колони араби вибивали по шість-сім машин за рейс із гранатометів. Колона пролітала такі зони обстрілу і навіть не зупинялася, рятувати із підбитого нафтовоза вже нічого і нікого… Завдання багатоконтинентальних коаліцій миротворчих сил полягала в тому, щоб забезпечити вільний проїзд колон через провінції Іраку. Для цього контроль над провінціями був розділений так: більш нафтородючі провінції контролювали війська США і Англії, більш аграрні (такі, як провінція Васіт) — українці, поляки, сальвадорці, естонці. Завдання було — стежити за порядком у провінції, щоб не розвивався тероризм, не було підтягування зброї і групування осередків «алібаб», виставляти пости на дороги для проходу колон, ну і звичайно ж, допомагати місцевому населенню розвивати демократію роздавати гуманітарну допомогу, будувати школи, допомагати місцевому населенню у проведенні демократичних виборів. Хто має розум, той може легко простежити, що всі вторгнення однією державою в іншу починаються приблизно однаково: коаліція — це окупація, а миротворчість — це гарне гасло прикриття для коаліції. Те саме і в такій же послідовності зробила Росія в Криму і намагається зробити на Донбасі! Далі справи у динаміці розвивалися так: для демократії потрібні були чесні і прозорі вибори. Для виборів — виборчі дільниці, найкраще підходили школи, це — й меценатство на майбутнє. Бо ті, що колись були, авіаударами розвалили ще в минулому. На побудову шкіл США на провінції виділяло по «кейсу» грошей. Не знаю, як в інших військових контингентах, але в українському далі було так: «кейс» командуванням переполовинювався… (потім половину, що залишили собі, 300 000$, намагалися в труні із одним полковником, що від серцевого нападу помер в Іраку, в Україну перевезти. Було й таке!), іншу частину віддавали шейхам (визнаним народом правителям, старійшинам), домовляючись з ними про побудову шкіл і підготовку до демократичних виборів легальної влади у вигляді мера (шейхи були нелегальною самообраною владою! Тому в Іраку завжди дві влади — поставлена (призначена) і за законами мусульманського світу обрана. Дружити треба вміти і з тією, і з тією). Шейхи гроші брали і школи обіцяли… У свою чергу їх теж «половинили»: половину на побудову шкіл і робочі місця, іншу частину — на зброю, щоб ті ж школи під час виборів і підірвати… Із 9 шкіл, що були збудовані в провінції Васіт — 4 «злетіло в повітря»! Наши на американских базах Базу я вже описала. Всі бази по Іраку були однотипними. У великих містах, де ще збереглася цивілізація, таких, як Багдад, Вавілон, Ель-Кут та інших — стояли великі багатокоаліційні бази. Ми туди рідко, але їздили, коли завдання для конвоїв було. А так, по провінціях розташовувалися невеликі перевалочні бази, такі, як наша. «Дикі люди», як нас називали солдати із великих баз. Ми й справді від них відрізнялися більшою здичавілістю, більш зношеним і підубитим обмундируванням, нижчим рівнем культури і жадібністю в очах, коли доривалися до вибору товарів в американських «пісксах» (магазинах)! Наші гребли все й без розбору! Особливо техніку! Така ж поведінка була і в їдальнях, бо вибір їжі був більший, ніж на нашій базі. Чесно кажучи, на таку поведінку було гидко дивитися! Це давався в знаки режим закритої бази, коли 400 чоловік щодня бачать тільки одне одного. Зранку просинаєшся і хочеться замість «доброго ранку» нахуй один одного посилати! На великих базах були армії інших країн, був хоч якийсь обмін досвідом…. Через таку нашу «культуру» іноді виникали казуси. Якось наші «джентльмени» вирішили сержанту армії США (гарненькій мулаточці) допомогти піднести кулемет. Виник би міжнародний скандал на підґрунті сексуальних домагань, якби їй вчасно не пояснили, що ми просто з «української армії». Потім наші хлопці побачили, як ця ж дівчина сержант «качає» в упорі лежачи здоровенного амбала, бійця американської армії, за якийсь зальот, а він слухняно виконує накази «баби»! Наші ще довго плювалися! Так, різниця в менталітетах народів світу колосальна… Женщина в американской армии До нас на базу заїжджали не часто, але були пару разів американці, сальвадорці, поляки, естонці, то було цікаво поспілкуватись. Одного разу американська колона залишилася із ночівлею. Для цього посеред бази у нас був розбитий наметовий табір. У підрозділі було дві жінки — водій «Хамера» і механік. Наше командування наполягло на тому, аби жінки ночували в медсанчастині з нашими бабами. Американського командира дуже здивувало, як це підрозділ не разом? Але поступився, щоб з дурнями не сперечатися… Потім прийшов і сказав дівчатам, що вони цю ніч вартові за місцем дислокації підрозділу, і вони цілу ніч під дощем ходили навколо наметів, а в однієї з них ще й день народження, був у той день, ми щойно почали «Бейліз» пити… От так от! У них солдат — це солдат! А якби наші довбойоби зі своїм «уставом» в чужу армію не полізли, то, може, дівчата хоч виспались би! Тыловое обеспечение армии США Усі бази були на американському тиловому забезпеченні. Є в них така фірма, КБР називається. У них девіз такий: «Де армія — там і ми!» Туди набирають цивільних людей, які погоджуються за дуже хороші гроші (100 тис. дол. на рік) працювати в «гарячих точках». Вони забезпечують все! Будівництво, їдальні, доставки паливно-мастильних матеріалів, ну весь-весь побут! І забезпечують бездоганно! Кухарів, будівельників набирають із різних країн! У нас куховарили бангладешці, наприклад. А прибиральників, асенізаторів і різноробочих — із місцевого населення. Оплата всім різна, договірна, залежно від рівня життя в країні. Завдання солдата — тільки воювати! А не бички збирати! Іноді супроводжувати конвоєм колону із доставкою, для безпеки. Це найкраща структура військової логістики, яку я колись бачила. База була забезпечена всім! Навіть гарячою водою в 75°С спеки! Але ж наші мудаки приперли і свій тил із ганебними польовими кухнями і рейчатими умивальниками, і цілий штат тилових дармоїдів! Ну а як же ж! Треба ж бабло відмити! За кожну одиницю і найменування техніки США платило, тому наші тягнули туди всілякий непотріб! Навіть неробочий! Пофіг! Головне гроші, а все, що треба — КБР зробить!!! Ну, як завжди у нас! Расценки на живую силу Також США платили за одну живу бойову одиницю (солдата, генерала — пофіг!) у день рівну ціну. В місяць 6000$. Далі влада кожної країни оцінювала життя своєї людини на свій розсуд: солдат американської армії отримував 3000$, а генерал — 6000$. У нас рядовий отримував 670$, а полковник — 2500$. Для порівняння, так собі! Українська влада цінувала свого генерала так, як в США рядового, а життя рядового не дорожче, ніч життя арабської жінки… Розцінки (зарплати) в українського контингенту були найнижчими. Куди дівалася решта коштів, залишається лише здогадуватись. Бо армія, яка заробляє великі гроші на місіях, могла б уже переозброїтися і одягнутися у все нове! А натомість голою сракою світить! Це при тому, що так продовжується і по сьогоднішній день, коли в Україні йде війна! Наші горе-вояки і надалі виконують миротворчі місії в Африці і ще багато де… Навіть не знаю, кому тепер і задати питання: «Якого чорта?!» Наші «вояки» туди тікають від свого прямого обов’язку захищати свій народ! Заробляти бабало в кишені собі і корупційним генералам і чиновникам?! Тоді, як народ мобілізують!!! Кому це питання поставити?! Кому?! Та ж собі вже, напевно! Як члену Комісії із безпеки України і народному депутату! От тільки вирвуся з в’язниці! Сучу їх мать! Ох, боюсь, после публикации этой книги наш генштаб постарается, чтобы она никогда не вернулась в Украину...

Письмо из Крыма...

[СКРЫТЬ=Много букафф, но очень "в тему"...]1. Економіку і революцію неможливо обдурити Після 2004-го вже третій український президент намагається зробити те, що не вдавалося зробити нікому, ніде й ніколи – обдурити економіку і закони суспільного розвитку. Вже третій президент демонструє невміння розрізняти причини і приводи революцій. Революція – це сигнал економіки про те, що в існуючій системі управління вона вже не здатна утримувати соціальну сферу. Повторна революція – це сигнал, що проблеми доведені до крайнього ступеню гостроти і поступові зміни вже не врятують ситуацію. Потрібні не просто кардинальні системні зміни, а зміни дуже швидкі. Порошенко з Яценюком так і не змогли зрозуміти, що якщо хоча б одну з цих умов проігнорувати – наступної революції не уникнути. А вони ігнорують обидві. У жовтні 1917-го Тимчасовий уряд Росії вже допустився такої ж фатальної помилки – і третя революція швидко і кардинально знищила і владу, і всю еліту. Будь-яка соціальна революція є продуктом діяльності влади, а не революціонерів чи недоброзичливих сусідів. Коли більша частина населення вже не в змозі зводити кінці з кінцями – високий рейтинг може отримати не те що Ленін або Гітлер, а навіть Ляшко. Коли за президентську і генеральську показуху народ розплачується сотнями солдатських життів – армія перетворюється на революційний казан. Нові тарифи при старих "схемах" – найефективніша революційна агітація. Прибутки "сімейних" бізнесів нової влади на фоні катастрофічного падіння економіки і рівня життя населення – найкраще паливо для революційного полум'я. Віра в магічну силу телевізійної картинки вже зіграла злий жарт з Януковичем. Тепер на цих граблях танцюють Порошенко і Яценюк. Щоб відвернути нову революцію, потрібно вплинути не на електорат, а на економіку. А економіці глибоко начхати і на театрально-героїчні пози президента перед телекамерою, і на показово-реформаторську риторику прем’єра. Економіка не реагує на заяви Порошенка, що злочинний світ тремтітиме перед Яремою. Вона реагує на сміхотворну кількість вкрадених грошей, повернутих Яремою в економіку. Так само вона не реагує на показові арешти декількох прокурорів чи чиновників. Вона реагує на величезну кількість грошей, які вимиває з економіки через корупційний податок вся прокурорсько-суддівсько-міліцейсько-СБУшна система. Економіці байдуже, яку назву придумає президент для районів, контрольованих легалізованими терористами. Для неї важливо, що ці райони неодмінно стануть "чорною дірою", в якій швидко і безслідно зникатимуть величезні кошти. Економіка не помітить податкових змін Яценюка – до тих пір, поки ці зміни не стимулюватимуть вітчизняний бізнес виводити гроші з тіні та інвестувати їх в економіку, створюючи нові робочі місця. Запитайте знайомих бізнесменів у регіонах про стимули і перспективи розвитку – і ви отримаєте повну картину перспектив виходу з революційної ситуації. Проїдання міжнародних кредитів не вирішує проблему, а лише поглиблює її. Українська економіка агонізує не через війну і не через брак грошей. Її добивають тотальна корупція, тотальні "схеми" і тотальні офшори. Саме вони ведуть економіку до краху, а країну – до революції. Але влада вперто не бажає щось кардинально змінювати. Вона продовжує фрагментарні вибіркові дії задля привабливої телекартинки видавати за системні зміни. Дуже показовими у цьому плані стали події у Закарпатті. Доки не відбулося стрілянини з жертвами, яка привернула до себе загальну увагу – і тотальна корупція, і тотальна контрабанда цілком влаштовували і Порошенка, і Яценюка. Коли бруд стало неможливо приховати – перед телекамерами з’явився рішучий президент з рішучими діями. В інших областях, в яких такий же бруд залишається під килимом – жодних різких рухів ні президента, ні прем’єра… Щоб зрозуміти причини, потрібно дати відповідь на два дуже прості питання: Де зареєстровані ключові бізнес-активи Порошенка? Де зареєстровані ключові бізнес-активи соратників і "попутників" президента і прем’єра? Скільки власних бізнес-активів і активів соратників Порошенко і Яценюк за останній рік перевели з офшорів в Україну? Відповідь на ці питання – найточніший показник реформаторського потенціалу президента і прем’єра. Команди офшорного президента і офшорного прем’єра категорично не бажають підтримати українську економіку власною кишенею, в якій зберігаються "мінімізовані" гроші. То чи варто дивуватися, що економічні реформи зводяться до виконання умов МВФ і політичних вимог країн-донорів, а також до підвищення тарифів. Чому ні у Порошенка, ні у Яценюка немає чіткого системного бізнес-плану реформування української економіки? Тому що у них немає потреби у такому бізнес-плані – все рівно буде робитися тільки те, без чого неможливо отримати черговий транш кредиту. Офшорну владу мало цікавлять перспективи не офшорної частини українського бізнесу. Офшори – це не тільки бізнесові схеми. Це – менталітет. Мільярдери і мільйонери у владі не соромляться у бідній країні під час війни збагачуватись за рахунок "мінімізації", пільг з бюджету, "схем" і контрабанди. А прокурори-мільйонери, судді-мільйонери і генерали-мільйонери продовжують очолювати "непримиренну боротьбу" з корупцією… Якщо Порошенко і Яценюк продовжать і далі займатися імітацією реформ – економіка дасть третій революційний сигнал. І тоді владу і стару еліту не врятують ні вишиванки, ні Нуланд з Меркель. До того ж, уважні глядачі помітили, що у першому акті вистави на стіні висить велика кількість автоматів Калашникова… А значить, не всім представникам влади може так пощастити з втечею, як Януковичу. 2. Війна може все списати. Навіть "під нуль" – владу На війну влада не тільки списує плачевні результати своєї діяльності. Наслідуючи Тимчасовий уряд Росії у 1917-му, одним з основних методів протидії назріваючій революції, українська влада обрала розкручування теми патріотизму та єдності влади і народу перед лицем смертельної небезпеки. Тема дуже сильна. От тільки у виконанні Порошенка, Яценюка та їх соратників вона звучить відверто фальшиво. Коли офшорні "мінімізатори" платежів в український бюджет перед телекамерою красуються у вишиванках – це викликає не стільки повагу, скільки роздратування. Президент-"патріот" примудрився навіть не заїкнутись про тісний взаємозв’язок питання прав росіян в Україні, зокрема у Донбасі, з питанням про права українців у Росії. Що вивело б пошук виходу з конфлікту у зовсім іншу площину. За кожен долар свого майна Порошенко тримається руками, ногами й зубами. А от інтересами України він відразу погодився поступатися в односторонньому порядку. І у підсумку опинився за півкроку до поразки у політичному Сталінграді. (див. "Битва за "статус". Путін vs Порошенко", УП 18.11.2014) Не має значення, які контексти вкладають в перехідні положення Конституції Порошенко і Рада. Тому що реалізовувати "особливий статус", якою назвою його не маскуй, на практиці буде Путін. "Взаємне" припинення вогню ми вже маємо… Син президента надійно ховається від передової у Верховній Раді. А синам пересічних українців тато-президент вустами Муженка віддає накази "триматися" з автоматами і шкільними автобусами проти танків і "градів"… Хтось вірить, що злощасному Іл-76 у тих умовах дозволили б злетіти у повітря, якби на його борту був син президента? Хтось вірить, що в Іловайську українські солдати не отримали б а ні вчасної допомоги, а ні вчасного наказу про відступ, якби серед них був син президента? А де вирішив себе реалізувати син полум’яного патріота Пашинського? В обороні Маріуполя чи Пісків? Ні – в "Укроборонпромі". Коли народ бачить, що у влади дві діаметрально протилежні правди – для себе і для пересічних українців – спекуляції на теми патріотизму і єдності не віддаляють революцію, а наближають її. Влада не хоче помічати, що вона вже вірить у власну телекартинку значно більше, ніж народ. Команда Порошенка намагається копіювати улюблений штамп кремлівської пропаганди: виступати проти російського (українського) президента у такий важкий час може лише ворог Росії (України). Справжній патріот Росії (України) повинен беззастережно об’єднатись навколо Путіна (Порошенка). Хто проти влади – той агент Америки (Кремля). Не допоможе… 3. Остаточну юридичну оцінку дій Порошенка, Яценюка та їх соратників у кращому разі даватимуть прокурори, призначені НАСТУПНИМ президентом. У гіршому – озброєна революційна юрба Президенту та іншим не варто забувати, що Порошенко не вічно призначатиме прокурорів. Не варто сподіватись, що Шокіну і Матіосу вдасться поставити крапки і всі кінці надійно заховати у воду. Цілком може виявитись, що "подвигів" Муженка, Яреми, Шокіна, Гонтарєвої вистачить на кримінальні статті і для самого Порошенка. Те ж саме стосується і прем’єра та його команди. Якщо до того часу доведений до кризової межі народ не візьметься чинити самосуд… Особливо якщо врахувати, що Кремль зробить все можливе, щоб підготовлений Порошенком і Яценюком Третій майдан переріс у форму хаосу і розгулу мародерства та насильства. Якщо влада створила причини революції – привід і революціонери завжди знайдуться. Перевірено історичною практикою. Геннадій Люк, для УП[/СКРЫТЬ]

Обрезание ваты. ... Катеньке чуть за тридцать, но она точно помнить, что в СССР жилось лучше. А еще она точно знает, что мы, ну, то есть отжатые части Украины, уже живем в Расии (или России, кто знает) под личным патронатом Путина. Когда она на собрании улицы рассказывала о великорусском счастье патроната Путина, народ, зная словарный запас Катеньки-людоедки, ни разу в жизни не посетивший работу по причине «у меня муж шахтер, я шо лохушка работать», очень удивился её обширными знаниями в области русскомирия. Ну, то Бог с ней. Хотя дядя Саша и тетя Люба с патронатом согласились. Тетя Люба еще долго качала головой, мол, хоть один умный человек правду сказал, шо стреляют русские, патроны то, он, Катька говорит, от Путина. Ох,- вздыхала тетя Люба, - когда ж цей патронат у нього закончиться. Сил вже нету. Усех нутрий выбылы, бо через цей патронат, страшно у посадку пойти за ветками». Когда нас отжали, то Катенька сообщила всем посельчанам, что они лохи, а она умная, поэтому она не платит ни за воду, ни за свет, ни за газ, так как нам это всё выдается бесплатно и лично Путиным. Россия страна богатая, поэтому и нам все будет бесплатно, - вещала Катенька каждому встречному и поперечному. Циничные бандеровцы, нацики, правосеки, укры и жидомасоны, засевшие в РЭСе, Горгазе и водоканале, конечно, никому не нравились, бо требовали платежи и угрожали отключением. Поэтому с Катенькой все соглашались, как и с «халява», «не платить», «все за счет России». Полный он инклюзив по-лэнэровски! Бабы качали головой и сокрушались, как же они жили темные и непросвещенные, платили комуналку, чем и содержали проклятую хунту. И, что удивительно, соглашались с Катенькой все, но платить бежали, как только заработала почта и банки. Тут ремарка. Почта ЛНР, банки ЛНР. Платежи за свет, газ принимаются исключительно в гривне (бо в Киев перечислять), а за воду в рублях (бо местные платежи). А Катюха не платила! И вчера к ней приехали газовщики, электрики. Водоканал подкачал. А может просто растягивают удовольствие, не знаю. И… Катюха вышла демонстративно в желто-голубом спортивном костюме. Это ей кум-опочленец, она рассказывала, два ящика привез, экспроприированного укропских спортсменов обмундирования. И затянувшись сигареткой, спросила у приехавших, мол, пользуясь какой анатомической частью тела великого русского Президента они к ней приперлись. Сотрудники поставляющих компаний пояснили, показав ведомость задолженности, что у них есть все основания для посещения её коммуникаций. Катюша с выражением лица «что с вас взять недоразвитые» выдала ожидаемое «вы, дебилы, у меня муж в ополчении». Сотрудники поставляющих компаний, видимо, получившие ряд предписаний по общению с калашедержателями и камуфляженосителями, тыкнули в сторону видеорегистратора, мол, нам, известны все членосклонения анатомии великого русского Президента, поэтому нам глубоко безразлично применение вами еще одного нетолерантносозвучного словосочетания. (В некоторых диалогах автор технически заменил неприглядные обороты речи, затрагивающие интимно-эротическо- анатомическое описание частей тела русского Президента-пояснение). Пока представители «циничной хунты, укропов и правого сектора» в лице газогазо- и електро-поставляющей компании вели высококультурный анатомический диалог с Катюшей, на улицу на крик, выскочили посельчане. Прочуяв ситуацию, обзвонили всех с «ну, шо, ты Катьке за газ вырыла, не-е-е, и я не-е-е, ага, шо я дура, а Катьку рэжуть, ага, усьо рэжуть и свитло и газ, ой, ореть, ага, красыво ореть, матерно, як всегда»и уселись наблюдать. Кума рассказывает: -Ленчик, как резали, как резали, прямо с душой, и, главное, медленно, даже бабы с погрузки приехать успели. Весь концерт, как по нотам. И крикы, и маты, и драка, и Катка, висящая на трубе, и труба, лежащая на Катьке. Усьо було. Людей было не много. Пятница ж, рабочий день. Так, человек до 100. Многие за деньгами сразу сбегали и к комунальникам, мол, от хлопци, оформлюйте, явку с повинной, бес, вернише, Катька у його подобии, попутал. Правда, не все гладко. У наших тоже были потери. Трошки Светка велисопедом у ваш поворот не впысалась, колесо помьяла, и Зойка с Надькой, бежали с погрузки, то Надька упала, прибежали подранные, с разбитым локтем и коленкой. Но успели. Бо переживали. Особенно Надька, она ж еще Катьке свого Мурчика не простыла. Но ты не переживай. Их бабы сразу зеленкой твоей, шо ты передавала, полили, и кваску налили. Хотя, честно, такое обрезание было, шо мы с бабами достали коалиционного соглашения и чуть отметили это дело. Тихенько будьмонули, шоб удачу не спугнуть. Теперь у Катьки красный телефон. Все, кого она патронатом Путина обробыла передают ей приветы. Кто от самого члена, кто от иных органов. Катька с утра по двору бегает, орет, на улицу не выходить. Бабы с утра на лавках. Ждут. Ну, может еще какой праздник будет. А газовщики та рэсовцы такие хлопци, молодцы, говорят Катьке: «Нам, уважаемая, шо Путин, шо его члены до одной лампочки та газового месторождения. Не будет Путин за свет у Кремле платить, мы и там все обрежем. А вы думали, россиянам птычки газ носят и они не за шо не платят. Платят! А вы чем лучше? Ты гляди, як халявы захотелось. Мы контрабандистов обрезали, милицию, прокуратуру, суд и исполком, нам все одно, кого обрезать». А Катька, бабы уже подслушали, в суд хочет подавать. Правда, почему-то в украинский. Уже шушукаются, мол, как патронат, так до Путина, а як власть и защита, то до хунты. Но вата задумалась. Говорят, много вранья, обещаний было. Фэйков! Сбили всех с панталыку, купили за банку тушенки. Так что обрезание ваты прошло успешно. Кума говорит, что ватосознание, утратив при обрезании часть скрепов и не дождавшись халявы, начинает возвращаться в тело.

:гг::гг::гг:

Российский писатель и поэт Андрей Орлов (Орлуша) опубликовал в «Фейсбуке» стихотворение «Над пропастью во лжи» (послесловие к «Реквиему по МН17»): «Мы живём над пропастью во лжи, В страшной правде не хотят признаться Те, кто отвечает: „Докажи!!!“ На вопросы по МН17. Как когда-то школьная шпана Покрывала кореша-ворюгу, Так сегодня целая страна В круговой поруке врёт по кругу: С нами — хоть Европа не дружи! Нам то что, ведь деды их бивали! И про лайнер, сука, докажи! Мы в гробу ваш трибунал видали! Докажи, ссылаясь на „Фейсбук“, Что в Донбассе видели чеченцев! Докажи, что установки „Бук“ Были у луганских ополченцев! Докажи, что в поле спелой ржи Делал селфи на крыле убийца, Докажи про лайнер! До-ка-жи! Кто с пути помог пилоту сбиться? Докажи! — кричит моя страна. Докажи, что укры — не уроды! Докажи, что там идёт война, А не помощь братскому народу! „Докажи!“ — несётся по стране От Владивостока до Кавказа. Докажи, что привезли жене Тело в камуфляже от спецназа! Докажи, паршивый стихоплёт, Что стихи писал не по заказу! Неизвестно, был ли самолёт, Тот, что не сбивали мы ни разу! Пусть Европу оторопь берёт, Знают власти и любая бабка: Вор не воровал, и вор не врёт! Но горит, горит на воре шапка. От горящей в шапке ваты вонь Улетает грязным дымом в небо, И опять командует: „Огонь!“ Тот, кто там, где был, ни разу не был. Год прошёл, и много лет пройдёт, Отгремят и заржавеют пушки, И однажды девочка найдёт В поле обгоревшую игрушку. Пыль и грязь с игрушки оботрёт, Увезёт с собой домой в Одессу Маленький малайский самолёт, Тот, что дарят детям стюардессы. Правда не осилит силы лжи, Если против правды есть закалка. Тем, кто знает слово „Докажи!“ Не докажешь ничего. А жалко. Снова будет гнать своих коней Солнце, управляя колесницей, А июль всегда семнадцать дней Для ушедших в небо будет длиться…»

"...когда они пришли за евреями, я молчал, я же не был евреем. Когда они пришли за мной, больше не было никого, кто бы мог протестовать."

Как вставить видео с YouTube?

[СКРЫТЬ=Картинка +18][/СКРЫТЬ] ...

Ты-ль?... Чё-ль?...("Любовь и голуби") О!!! Праздник!!!...

Аналогичные мысли... Про ситуацию...

Терористы бегут из так званных республик, чтобы хотябы спасти себе жизнь.

Бомбить, стрелять, захватить, уничтожить... Харьков, Киев, Брюссель... ППЦ... Самолёты, кстати, могут и в мацкву прилететь... Как вставить видео с YouTube?

Когда Андрей Илларионов впервые заговорил о Сергее Иванове, как о грядущем диктаторе трудно, было сдержать смех. Он, вообще, забавный — наш Сергей Борисович (Андрей Николаевич, впрочем — тоже). Даже без леопардов и ГЛОНАСа. Сам по себе. С жидкими волосиками и голоском. С переменчивой биографией. Человек без внятного амплуа, авторитета, клана, достижений, без собственной ФПГ или хотя бы ОПГ. Человек, который, что ему не поручи, всегда всё проваливал. Леопарды, кстати — не исключение. О сыне из деликатности промолчим... "Зачем живет такой человек?" — говорил Дмитрий Карамазов про другого отца-неудачника. Вопрос этот на моей памяти только один раз висел в воздухе так же красноречиво. Я попытался вспомнить, когда это было — и вспомнил! Дело было в 1991 году. Человек этот должен был занять пост № 2 в Советском Союзе. Выглядел он, мягко говоря, неважно, и его спросили о состоянии здоровья. "Жена не жалуется", — был ответ. Юмор. Сергей Борисович тоже за шутками в карман не лезет — они у него сами изо рта выпрыгивают. И все — такие же, как у Геннадия Янаева: самодовольные и не смешные. И внешность у них в равной степени негламурная. И одеваются одинаково плохо. И ораторское искусство перед ними в большом долгу... Человек — как известно, это стиль. А если у людей один стиль на двоих, что это значит? А то и значит, что беспрестанное ивановское "жжж" в СМИ — неспроста! Добавьте заверения Шойгу, что армия учла "уроки 1991 года". И пересказ главой Совбеза РФ Патрушевым влажных снов Мадлен Олбрайт. Плюс принципиальный отказ признавать границу с Украиной полноценной государственной границей. И всё это на фоне демонстративной бесхребетности Путина... Нужно быть совсем слепым, чтобы не увидеть во всем этом прелюдию к "ГКЧП-2". 24 года — достаточная дистанция, чтобы взглянуть на хорошо забытое старое новыми глазами. ГКЧП-1 — что это было, на самом деле? Понятно, что не "победа демократии", как тогда хотелось думать. И не попытка Горбачева сбросить с поезда угрюмых попутчиков и руководить Советским Союзом налегке. Думаю, ГКЧП — не более, чем инструмент демонтажа СССР. Гениальная инсценировка, позволившая одним выстрелом убить сразу нескольких жирных зайцев. Представьте, что окончательное решение о демонтаже СССР приняла инстанция, выше которой только звёздное небо (неважно, что это — "мировое правительство" или Предвечный Совет). А значит, надо ликвидировать верхушку советского руководства. Без стрельбы и яда. Но быстро и сразу всю. Допустим, президент СССР — не фанатик. Разумный человек, желающий добра себе и своей семье. Вполне договороспособный и достаточно артистичный, чтобы исполнить, в общем-то, несложную роль. Дальше — понятно... Что удалось сделать за два августовских дня? Обезглавить СССР. Навсегда закрепить за Горбачевым репутацию демократа. (Он же изо всех сил сдерживал коммунистов-радикалов, которые чуть было не возродили ГУЛАГ! Какие могут быть в этом сомнения?!) Была открыта дорога на Беловежскую пущу. И самое главное: ядерное оружие перешло под контроль Ельцина и его команды — людей благословлённых на это "закулисой". Вам не кажется, что перед Путиным и страной сейчас стоят очень похожие задачи? Нет, это пока не демонтаж РФ как таковой — с предоставлением государственного суверенитета ее составным частям. Но совершенно точно речь идёт о демонтаже: 1) пресловутой путинской "вертикали власти", которая де-факто упразднила федеративное устройство страны; 2) путинской внешней политики, которая довела страну до международной изоляции; 3) провалившегося "украинского проекта". А лично перед президентом РФ сейчас стоят те же задачи, что и перед президентом СССР после Тбилиси, Сумгаита и Вильнюса. Читайте: Если бы Путин умел играть в шахматы... "ГКЧП-2" для Путина — единственный способ быстро и радикально обновить свой имидж. Если на сцену выйдет "коллективный злодей" и пригрозит стране и миру чем-то страшным, запертый с сочинском сортире бедолага Путин мгновенно растопит миллионы сердец. Выяснится, что под маской волка скрывалась овца. Что этот робкий, застенчивый человек из последних сил сдерживал напор своего агрессивного окружения... В общем, пройдёт несколько лет, и "Пицца Хат" пополнит свою фильмотеку новым "президентским роликом"... По крайней мере, Путину это наверняка обещали. Достойная замена Гааге, не правда ли?.. То, что из этой затеи выйдет, на самом деле, мы скоро узнаем. А пока предлагаю составить список кандидатов в члены "ГКЧП-2". Я попытался это сделать и нашел достойных кандидатов едва ли не на все позиции. С Ивановым-Янаевым, думаю, всё понятно. И с Шойгу-Язовым тоже. Есть определённые сомнения в "Крючкове-2". Думаю, им станет Патрушев, а не Бортников. Зато в "Стародубцеве-2" можно не сомневаться — свеженазначенный глава Минсельхоза, бывший краснодарский губернатор Ткачев! Кто же еще? Не вызывает сомнений и Рогозин-Бакланов. Нарышкин любит стихи не меньше поэта Осенева (Лукьянова). Медведев, несмотря на скромные габариты, очень похож на эксцентричного премьера Павлова. А вот главе МВД РФ Колокольцеву хочется посоветовать не увлекаться ролью Пуго. И поаккуратнее там с пистолетами! Мало ли что... После ПМЭФ-2015, на котором де-факто состоялась мировая премьера нового премьера (Кудрина) и основных членов его команды, проект "ГКЧП-2", похоже, вышел на финишную прямую. На это указывает и демонстративная неадекватность путинского выступления, и бенефис Кадырова-Сечина, и общая атмосфера "Титаника", которая не микшировалась, а сознательно нагнеталась. А уж когда после форума заговорили сами "гэкачеписты", пропали последние сомнения! Судя по взятому темпу, дотянуть до августа уже не получится. Следите за новостями. Как только Путин доберётся до Бочарова Ручья, можно начинать обратный отсчёт. "Почему не Форос?" — спросите вы. А вы поставьте себя на место наших гэкачепистов. Вам бы такая аналогия понравилась? А в Сочи Хрущев отдыхал, когда его от власти отстраняли. Тогда у заговорщиков всё получилось. И эти должны думать, что у них всё получится. Ведь Путин им обещал. А у него как? Пацан сказал — пацан сделал!.. Да и поздно уже трепыхаться. Не по-пацански это. Пацаны не поймут... Владимир Голышев Российский журналист, публицист

Как вставить видео с YouTube?

Как вставить видео с YouTube?

Не говори... Убеждения бесполезны - господь, ЖГИ!!!

Вот так сейчас выглядит въезд в российское консульство в Харькове. Милиция охраняет, чтобы не стёрли надпись.

Из сети... Одно подразделение ВСУ испытывает нехватку боеприпасов Град. Выходят на связь с соседями... Через сутки те привозят полный Камаз. Где взяли, откуда так оперативно??? - Из РФ помогли...(не безвозмездно) O_O

[СКРЫТЬ=Картинка +18][/СКРЫТЬ]