Аннч

Я Вас розумію, майже та сама ситуація, але нічого не можу зробити... Виганяли, просила щоб пішов але ж ні....

ПРОШУ ВИБАЧЕННЯ ЗА ПОМИЛКИ, ЗА НЕЗВЯЗНУ МОВУ, ПРОСТО ЗА НАБІР СЛІВ, ПРОСТО МЕНІ ПОТРІБНО КУДИСЬ ЦЕ ПОДІТИ.....БО Я ВЖЕ НЕМАЮ СИЛ Тяжко жити і якось не хочеться.... Все почалося після аборту який я зробила майже 6років тому, 6років я ненавиджу те що бачу в дзеркалі і нікому про це ніколи не казала(про свої відчуття) А чоловік від якого я зробила аборт в минулому році став батьком і обирав дитині ім'я, тоді як моє для нього було зіпсованим зубом який треба видалити... 6 років я щодня прошу вибачення у тієї дитини якій не стала мамою, 6 років я уявляю якою б вона була(впевнена що то мала бути дівчинка) Я наскільки любила ту людину, що навіть згодна була терпіти приниження(груповий секс, слухати про те як він з кимось займався сексом вчора, а сьогодні прийшов до мене, терпіли його ухмилки коли говорила йому про свої відчуття, нестерпно було благати аби він не йшов від мене і став батьком тій дитинця, а він пішов і домовитися про аборт)........не сила було те все терпіти.... Потім в моєму житті зявився Сергій, який спочатку наче був опорою мені було добре.... І знову почалося.... Мені не подобатися бути жертвою і я цього не хочу, але мені знається що я не заслуговую на щастя та спокій.... Цей каже що кохає мене але його вчинки говорять про інше... Він пє і принижує каже що я нікому не потрібна, що я урод, а ще пуста і не можу йому родити..... Я ЖИТТЯ ЛАДНА ВІДДАТИ АБИ МОЇ БАТЬКИ БУЛИ ЗДОРОВІ ТА ЩАСЛИВІ, А ДЛЯ СЕБЕ ПОПРОСИЛА БИ 1МІС ЩАСТЯ, БУТИ ЩАСЛИВОЮ, КОХАНОЮ А ГОЛОВНЕ МАМОЮ 1МІС !!! Сергію 40 я розумію що він теж хоче дитину але як????Якщо Я постійно на нерва... Після викиднів він навіть не намагався жодного разу мене підтримати, а мені здохнуть хотілось і я немаю кому розповісти про весь біль.... Я дуже люблю батьків і не хочу аби вони переживали через мене тому вони нічого не знають,я завжди з ними посміхатися і кажу що в мене все добре...... Я боюсь своїх думок