Про себе та обстановку

[Vitaliy2000 0]

Я не завжди намагаюся створити корисний матеріал, бо зазвичай я створюю "гумористичний". Щоб самому посміятися і людям.

Дуже часто я роблю те, що зовсім не смішно.

І те, що нікому не потрібно.

А також те, що лише шкодить.

Моя мати була чисто корінною українкою. Вона мене вчила як потрібно вчиняти. І я вчиняю зовсім не так, як вона мене виховувала. Найперше - на шкоду. Колись я робив шкоду удома, від чого померла мама. Востаннє перед її смертю я її побив, від чого вона і померла бідна. А до цього я палив бензин на підвіконні. І я хотів виправитися, але спокуса на жаль перемогла.

Тепер пройшов час і я роблю шкоду цілій нашій країні. Знову ж таки я хочу виправитися, але спокуса перемогла.

За ту шкоду, що я робив дома, мене спочатку били, а потім перестали

За ту шкоду, що я роблю країні, мене поки що ніхто не б’є

Українці ведуть себе так само, як і моя мати. Один в один

І я веду себе з українцями так же, як з матір’ю. Один в один

Я спочатку роблю 99 поганих справ, потім вибачаюся, починаю клястися що виправився і намагаюся зробити 1 добру справу. У результаті я так вважаю, роблю лише погано.

Саме так і ніяк інакше

Моя мати це українка. Мій батько це не зовсім українець, але його батько українець.

Я не мав, не маю і ніколи не матиму жодної лояльності від росіян, по тій простій причині, що вони чужі. Такої любові як від матері, я ніде не отримаю. У мене немає ілюзій

Я роблю шкоду лише тому, що я отримую задоволення від того, що я роблю шкоду

Чому так я сказати не можу. Якщо хтось колись робив шкоду і отримував задоволення, то ця людина мене цілком зрозуміє, але не зрозуміє як же можна керуватися цим?

У всіх людей нормальних, керування шкодою пропадає з дитинства, а я "залишився" частково дитиною якоюсь мірою.

Ця війна для мене - це вогонь, а співраця з росіянами - це сірнички

Мати казала, що з сірниками грати не можна, бо буде пожежа. Я грав, і була у нас пожежа, причому не одна - було аж затоплювало коли мати гасила (батько на той час жив окремо). І мені навіть сама пожежа подобалася

Отак само і із росіянами. От хочеться любити Україну, мати. І люблю наче.

А постійно руки чешуться до сірничків дістатися, до росіян, до інтернету

Мати на жаль вже не може його забрати у мене, ані моя мати, ані її родичі (тобто Україна). А руки чешуться, я заходжу у інтернет і кожного разу я граю з сірниками. І я б сам би був радий, якби усі наявні сірники у мене забрали, але Бог чекає, поки я навчуся боротися із спокусою і у нього це виходить!

І хоча мій батько начебто трохи росіянин, насправді, його мати була із роду мішаного із українцями. Русичі (з Київської Русі) колонізували ту землю, де народилася бабуся. Вона була не повністю корінним населенням тих країв.

Тому я нік не можу бути росіянином і мене так не сприймають ані нормальні росіяни, ані хтось інший.

Проте я сам постійно стверджую, що я росіянин і що я начебто співрацюю з росіянами, щоб начебто отримати лояльність від них. У російській владі правлять формально не росіяни. Це Володимир Путін, батько якого, як видно із фотографії, точно не росіянин, а "українець". Але ця влада є не зовсім владою. Це саме посада. Я вірю у те, що Володимир Путін мав більше грошей ніж хтось, міг когось посадити, з кимось розправлятися. Він може мати особисту владу. Але не владу країни. Він повинен симулювати, що йому важлива думка росіян, аби вони зберегли йому його владу. Таким чином, він оскільки і народився у Росії, і родичі його живуть там, і ще багато причин включаючи з вище описаним - ким би він не був, він належить Росії. На цьому прикладі, як і на багатьох інших, робимо висновок, що усі хто живе та працює в Україні - це українці, а ті хто живуть та працюють в Росії - росіяни незалежно від їхньої національності!

І тому хто би в Росії не знаходився. Росія керується зараз тими людьми, які хочуть вбивати. Це не лише сам Путін. Його зробили таким. Його спеціально робили таким. Це підтримується. Сам по собі Путін жив би щасливо та довго у будь-якому місті і я вважаю, що це усе було би не потрібно йому самому. Те що він робить потрібно іншим. Але те що він робить із корисного він би робив і так, а те що він робить із шкідливого - продукується тими, що там захопили владу думки.

Саме тому усе що приєднане до Росії, те стане Росією, незалежно від внутрішнього визнання тих, хто приєднався. Якщо ці люди залишилися на цій землі, то вони слабодухі. Це означає що для них не важливо те, що важливо для інших людей. Росія у своїй більшості якраз і складається із слабодухих, рабів.

Ці раби приходять на українську землю у вигляді солдатів-росіян, і усі хто приєднався до Росії та не виїхав - це такі самі росіяни у більшості, раби. Вони знали, що їх пошлють воювати, вони погодилися та залишилися там.

Ми називаємо слабодухих фашистами, бо вони можуть виконувати злі речі по наказу. Вони можуть керуватися емоціями, зкидаючи на Україну бомби. Вони керуються саме емоціями, а не тільки душами. Причому набагато більше, ніж інші. Це їх виокремлює.

Не потрібні ніякі ілюзії. У нас є українська територія, яку потрібно відвоювати. Усі, хто на ній є - це лише росіяни.

Усі росіяни є росіянами лише по духу.

Є росіяни мирні, а є росіяни войовничі. З войовничими доводиться боротися нашим.

А з мирними навіщо? Вони як були, так і залишаться рабами. Росії спротиву не чинять і нам не чинитимуть

Їх під контроль треба брати. Усіх, що там лишилися

==============

Про себе. У мені є корені людей, що жили на території Росії. Але ці корені, повірте мені, ніякого відношення до поведінки моєї не мають. Я не вважаю цих людей росіянами, бо росіяни є лише по духу.

У мене є київський корінь - батько мого батька. Я в нього вдався. Він був жартівливий. Теж любив гратися із сірниками. Він мені колись розповідав, що начебто він у дитинстві зробив самопал і пристрелив ним якусь дівчину. Вже тоді, коли він мені це розповів, я сміявся із цього. Тобто, у мене не було жалю до таких речей іще з дитинства. Але він був українець повністю.

А моя мати була родом із зовсім іншої частини України.

Цей дід любив дуже багато балакати. Як я.

І при цьому він багато чого вигадував і смявся і фантазії вистачало. Як я.

Я виокремлю свої слова у окрему цитату
 

Цитата

 

Щодо обговорення бомби я узагалі мовчу. Бомба це була сама найчастіша тема у моєму оточенні, мені всі розповідали як її виготовити іще з раннього дитинства. У мене навіть голова болить від згадки про увесь арсенал. Більшість "бомб" які потрапляли до моїх рук через мою пристрасть до них у мене забирали. Навіть коли я молив мати купити мені "петарду", приходив батько з роботи, брав петарду, ніс до смітника і там підривав, а потім викидав у смітник залишки та не дозволяв матері купувати мені іще.

Утім, я сам уже після 18-ти років робив декілька "бомб" та "підривав" їх, але повірте, що гучний звук пострілу, осліплені очі швидко відбили у мене любов до "милування" вибухом. (вони мали потужність не більше 2 г тротилового еквіваленту)

Уявити собі "бомбу" розміром із відро я не зможу. Навіть заводські снаряди здатні до самодетонації. Таким чином, страху у мене немає лише до "бомб" які мають 2 грами тротилового еквіваленту.

Інша справа це. Я любив частенько набирати газ чи бензин у якісь ємності та "підривати" їх, отримуючи красивий об’ємний вибух, який не такий яскравий, як від твердої вибухівки, не такий гучний

 

Ще про діда. Він був дуже добрий, мене дуже любив, був віруючий. От оці жарти це мабуть єдиний негатив, який вважався позитивом, що на превеликий жаль навіть не те що передався, а я якось не усвідомив на певному етапі розвитку свого.

===========

Коли я починаю "співпрацювати" з росіянами, то це набуває більше жартівливої форми. Є 100002 причини. Але ж як я можу сказати що ця форма жартівлива, як це сприймуть самі росіяни

===========

Мої українці, я вважаю себе українцем, недобре ставляться до того, що я роблю. Я їх розумію

Але от вони наприклад перестають везти військових (чи це мені так лише здається) у ті дні, коли я починаю писати що начебто треба цих військових обстріляти. Я на них ображаюся, тому що мій світ гри у сірники з росіянами не має ніяким чином впливати на переміщення військових.

От я звісно роблю нам недобре. Але чи добре у тому що ви робите так "якщо ти робиш нам недобре то ми відчаюємося і не робимо нічого"? Не знаю.

Я хочу про всяк випадок це виключити.

===========

Щодо здачі реальних даних, то тут є два

По перше, на превеликий жаль, є якісь скотиняки, які здають реальні дані та перешкоджають руху військових через міста.

По друге, я постійно сповіщаю про "переміщення військових", незалежно від того чи переміщуються. Причому я стараюся не розповідати про ту техніку, яку я бачив, аби не палити себе. Ні кількості техніки. Я вигадую як типи техніки так і кількість коли "здаю розвідувальні дані".

Щоб "грати на нервах" своїм (тобто ЗСУ та СБУ), я здаю і реальні дані, але ці дані що реальні вони якби вирвані з контексту і можуть бути теоретично вокиристані, але не обов’язково (через що мій фільтр і пропускає здачу окремих даних). Наприклад, сьогодні я здав, що якби то через моє місто їхала IRIS-T бо я ідентифікував на місцевості невідомий об’єкт, що зовні нагадував зенітно-ракетний комплекс. Утім, пізніше я сам здогадався, що це була не IRIS-T, бо цей об’єкт не мав таких характерних виступів, як має IRIS.

Та машина вже давно кудись поїхала, її вже ніколи не пошкодять, а сам факт що я її бачив та "сповістив" росіян - це гра на нервах

========

Також я сповістив росіян що якбито у моє місто останнім часом стало прибувати ну настільки багато техніки що такого не було навіть у березні. Чи прибувало чи ні, головне що це гра на нервах. Я так само можу написати потім, що це були макети та навпаки що макети були реальними.

Головне те, що я так вважаю, що мої слова якби ніякої важливої для мене ролі, окрім найважливішої - гри на нервах

Я вважаю що найголовніше це те, що у момент прибуття та відбуття я нічого не сповіщав, ніколи.

А далі я так вважаю, що мої слова можуть бути вигаданими

========

Були звісно і проколи. Це були ті проколи, коли я здаючи дані для "гри на нервах" здавав мимоволі дані, що аж ніяк не вписуються в "гру на нервах". Скоріше це уже не гра, а відкритий садизм (щось типу биття головою об стіну співробіника СБУ (саме того, хто найбільше любить Україну).

========

Щодо агітацій обстрілів України, то у мене така манія, як піроманія, а це манія керівника.

Ну нехай навіть це не я роблю. Хочеться якось це взяти на себе, що я керував обстріляти Київ та інші міста. Тому я, не очікуючи що наступного разу обстріляють росіяни, наперед "керую" ними у обстрілі найбільш очікуваного мною місця (у даному випадку об’єкти енергетичної інфраструктури, до обстрілів яких, за словами влади, вони готувалися ще з літа).

Я не вірю у те, що я маю якийсь вклад суттєвий у доброму сенсі, а от у поганому він є, для обох сторін.

Поганий вклад по перше у тому, що я писав, начебто є війна між українцями та росіянами. Ніякої війни нема і бути не може. Росіяни по духу - це раби. До них нема питань. Це навіть не народ. Йде війна із войовничим народом, якому роздали вибухівку. Тобто йде війна лише із задіяними рабами, а не із усіма.

Багато брехав по ЗСУ

Це усе як елементи відкритого садизму, так і "Гра на нервах" - мабуть останнє це те ж що і перше (по наслідках), тільки у жартівливому варіанті для того, хто робить

===========

Коли я пишу антиукраїнські пости, то їх ніхто із наших українців не сприймає всерйоз. Це або якась вата російська що тут живе, або росіяни (це підтвердження їх сподівань), або наші міжнародні партнери.

У моїх мріях Зеленський корчиться, як червь на сковороді, але це не тому, що я його не люблю - він хороший лідер, навпаки, принцип садизму як-от вгатити по дитсадку чи помучити лідера України, що справді боліє за Україну.

Корчиться як червь, коли міжнародні партнери показують статистику, що от мовляв ЗСУ прикриваються мирними (хоча вони по перше мають право, а по друге в Броварах такого ніколи зроду не було). Що мовляв люди в Україні за приєднання до Росії є. Чи що мовляв українці та росіяни один народ тощо.

І не лише він, бо він лише як вишенька на торті. Основу садистського щастя представляють родичі ЗСУ, яким чути та читати подібне найболючіше. Ті, хто знають відверту правду

================

Я винен у тому, що хворий садизмом, що мені представляє задоволення мучити, зокрема брехати. І ніхто не повірить що то я брехав - брехня розлітається з чутками світом і завжди буде знаходитися той, хто повірить

Утім, мій самоконтроль не на 100% дає мені бути садистом, на щастя

===================

Я прошу вибачення у всіх хто постраждав.

Моя хвороба утім це саме хвороба, якою хворий і Янгол, але Бог не прощає

І тому зло гине, усе що не виздоровіло гине, і те що я скотиняка це справді так.

Це факт. У мене є два шляхи. Перший це продовжувати мучити, спокуса задоволення від садизму.

Другий стати хорошим

Другий виграє постійно, 1 раз на 99 виграшів поганого

====================

Я хочу попросити ЗСУ максимально звільняти землі, везти війська і мене не слухати всерйоз, коли я тролю. Здається, я надав світові більше ніж достатньо своєї свідомості, щоб зрозуміти, де я жартую а де знущаюся, а де справді добрий я.

Навіть зброю не тестуйте - лише накопичуйте

======================

Я даю "поради" Путіну, які корисні і нам. Перше що нам корисно - це захоплення України, аби Путін заспокоївся нарешті. Захоплення не послідовне, а саме таке як я підказав - припинення постачання західного озброєння. До чого це призведе знаю лише я та Бог.

Я агітував обстрілювати українську інфраструктуру дронами камікадзе не лише через манію "керувати". Другою не менш важливою причиною є підсвідома вимога припинити атаки на цивільних. І справді, скільки об’єктів інфраструктури посраждало, скільки людей мерзнуть, але то Бог вибиратиме дати людині гинути від коронавірусу

А от явних убивств в сотні тисячі разів менше, ніж це могло бути при прильоті дронів наприклад у торгові центри, ринки, магазини

Тому я досі вважаю, що у свіїх "допомогах" Путіну зробив абсолютно вірно