Жирний Тоні

Бадьоре хелоу усім, хто вижив в рамках даного форуму. Так склалось, що в українському сьогодненні мати власну квартиру, а тим більше приватний будинок доволі важко, але реально. За час мого архітекторства та добровільного заслання за кордон, до мене дійшло дві істини нерухомості 1 - житло не має позиціонуватись , як розкіш і міряння...димарями і 2 - навіть економ варіант має виглядати цивілізовано ібо це місце де ти спиш, миєшся, бавиш дітей, кохаєшся, готуєш і так далі по порядку (список можна продовжувати і переставляти місцями з огляду на ваш спосіб життя). Результатом всіх цих роздумів став архітектурно-будівельний стартап з модульного будівництва. Розшифрую. Це будинки, які в будь-яку пору збираються повністю на заводі з використанням сучасних технологій і рівних рук, тоді розбираються, пакуються краном на фури і доставляються до буд. майданчику. Загалом таке дійство займає до двох місяців з моменту забивання першого цвяха до перерізання стрічки на буд майданчику. Мені цікаво піпол, як ви ставитесь до такого роду даху над головою? Які питання в вас виникнуть? Які сумніви та переконання/стереотипи. Ссилку додаю звичайно, аби не бути пустослівним - http://www.puzzleestate.com/

Фільм «Петля времени» 2012. Але зайде не всім, тому спершу подивіться трейлер

"Бог ненавидить всіх нас" Девід Духовни. Цікава книга, особливо якщо дивились серіал Californication

+++ де межа, за якою вона втомиться з ним говорити? мої кораблі, народившись, пливуть на коралові рифи... очі її невиспані, як небо над великим містом, пора цьому наповнитись хоча б якимсь змістом. ти стирай із пам'яті, як з телефону метри своїх зізнань і криків, забувай про все по дорозі додому, йдучи перешийками вуличних стиків... я ж памятатиму всі твої звички, історії міст, які нас ховали... стосунки, як дим ароматизованої свічки в'їдаються в пам'ять килиму в спальні... коли буде осінь і братиме відчай за тим, що було й чого не вернути, - не йди до сповіді, уникай свідчень, цих допитів про наше спільне минуле. нехай він тебе нарешті пробачить, мене хай ненавидить чорною люттю. в нас мало снів і вдосталь побачень! незмінною лишається лише наша сутінь... і всі мої спогади,- про те, якими були всі твої сповіді в пустому партері; наче заклики весною зими повернутись до неї.